Головна » Статті » Українські вірші

Звивається стежиночка до рідного села…
Звивається стежиночка
до рідного села,
Та найдорожча жилочка,
де молодість пройшла,
Та ниточка без вузликів,
що в серці я ношу,
Та найсвятіша музика,
якою дорожу.
Веде вона по споришах
в калинові гаї,
До верб, де ночі не на жарт,
співають солов’ї.
Де луг, де гайворін-трава,
де гомонить струмок,
Де все дитинство ожива
від згадок і думок.
Село моє, мій дивосвіт –
колисочка подій,
Лишило ти глибокий слід
у пам’яті моїй.
Все найдорожче зберегло,
що діялось-булось –
Моє

Джерело www.poeziya-ukrainy.com.ua
Категорія: Українські вірші | Додав: cybulnik (23.03.2014)
Переглядів: 687 | Теги: стежка, рідий край, село, вірш | Рейтинг: 0.0/0
Рейтинг@Mail.ru