Головна » Статті » Українські вірші

Люблю ріднесеньке село Огульці своє тоді…

Люблю ріднесеньке село Огульці своє тоді,
коли осталось наодинці
при не столоченій билинці
й не скаламученій воді.
Коли збирається рідня,
хай вже мала, та працьовита,
у бронзу літа перелита,
в осінню честь оцього дня.
І тихо мовляться слова,
і шепче зірка вечорова.
І чуть, як засина трава
у колисковій рідній мові.

Автор: Анатолій Таран



Джерело: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Категорія: Українські вірші | Додав: cybulnik (23.03.2014)
Переглядів: 698 | Теги: рідний край, село, вірш | Рейтинг: 0.0/0
Рейтинг@Mail.ru