Спогади про війну 1941 по 1945 року Жижди Михайла Дмитровича.

Жижда Михайло Дмитрович.
Народився в 1922 а помер 2009р.
На початку війни у 75-му окремому морському батальоні нас готували до підводного флоту. Формувались ми спочатку у Харкові, а потім у Махачкалі. Три місяці повчилися і нас перекинули до Москви.
Розташувалися в селі під Московою. Коли фронт пішов далі до Смоленська, там була дуже сильна німецька оборона. На протилежному березі річки сиділи снайпери у дзотах і розстрілювали нас, як зайців на нашому березі. Там мене ранило. Із 15 чоловіків автоматників залишилось троє. Вийшов з госпіталю і вернувся в свою частину. Там мене назначили зв'язківцем при артилерії. Попали в оточення. 40 днів виходили. Це було в лісі. Там я узнав що таке голод. Їли все , що попадеться їстівне у лісі. Коли  виходили з оточення, знову мене ранило. Вийшов з госпіталю і попав у 346-у стрілкову дивізію 4-го українського фронту.
Визволяли Донбас , Україну, Крим і Севастополь.
Запам'яталось на все життя, як колона полонених німців рухалась від горизонту до горизонту. Звідтіля маршелем нас перекинули у Прибалтику. Визволяти Латвію , Литву, Естонію. Там попали в оточення і 10 днів виходили із нього. Коли вийшли з оточення німців погнали на захід. Перемогу зустрів у місті Людвіглуст.

Запис 2006 р..серпень

Рейтинг@Mail.ru