Спогади про війну 1941 по 1945 року Дейнеки Варвари Демидівни.

Зуб (Дейнека) Варвара Демидівна.
Народилася в 1922 році померла 2008 році.
Коли почалася війна, то через кілька днів об явили мобілізацію. Все село проводжали новобранців на війну. На зупинці стояв стогін і плач. Плакали всі, особливо жінки. А невдовзі по нашому вигоні поповзли німецькі танки з хрестами на баштах. Був страшенний гуркіт і курява. Ми з Настею Котляр стояли біля нашого двору. А коли побачили танки, то побігли за клуню, обнялися і гірко плакали. І почалося життя під окупантами. Проїхали мотоциклісти . Солдати зіскакували з люльок, забігали у двори і кричали Матка давай млеко яйця і сало. Заскочив у хату німець, а біля печі поралася мати Ольга Сидорівна. Він підійшов і хотів заглянути у запічок . А в кутку стояли кочерги і рогачі. Наступив на кочергу і вона вдарила його по лобі. Він як закричить : партизанин партизанин. Прийшлось матері показувати хто його вдарив . Потім кілька німців стояли у нас у хаті, заставляли варити кофе та жарити картоплю. Були дні коли ловили дівчат і хлопців, щоб відправити до Німеччини. Доводилося ховатися у кукурудзі або соняшнику. Були у німців і наші полонені, які користувалися деякою свободою. У них були коні. Це так звані "Власовці". Коли назавтра планувалася облава, то вони попереджали , щоб ми ховалися. А восени 1943 року наше село звільнили красні тобто наша червона армія.
Запис 2000р.
По мотивам із книги "Історія вулиць села" Столярова М.Т
 

Рейтинг@Mail.ru