Головна » 2013 » Грудень » 9 » Зима у моєму селі.
22:29
Зима у моєму селі.
Зима у моєму ріднесенькому селі Огульці.

Всі ми чекаємо с нетерпінням любиму нашу пору це- зима. Але с кожним роком вона приходе не сподівано і крадькома.Ось і в цьому році підкраласть наша зимушка зима в грудні місяці.
Я люблю своє ріднесеньке село Огульці. Воно приваблює мене в різні пори року.
А в зимку моє село схоже на білусніжну ковдру, яка окутала всі округи своєю білою ковдрою.
Настала зима, і наступили холода, ставки покрилися льодом, на шибках появилися крижані малюнки. Вже середина грудня,цілими днями іде лапатий сніг,позамітало всі стежки,і навколо все біле біле, як білосніжна простиня,мякий пухнастий сніг рівним шаром покрив село Огульці.
Сніга дуже багато, і він всюди,будинки стоять як в шапці, на дахах будинках відніється білий сніг як шапка,тріщить морозець,із димаря іде дим,ця дивовижна красота як навколо один сніг,топлять свою оселю вугіллям.
Піду погляну на поле. Там вже зимушка зима посипала всі поля та яри. Ой дивовижна красота. Скраю від дороги в окремих місцях видно чорні залисини. Ніби хтось підмітав сніг.
А в селі виглядає все по-іншому. Хати зіщулились під снігом, ніби старенькі діди попахкують димом.
Білосніжною ковдрою вкрила матінка-Зима все навколо. І почуває себе царівною в селі Огульці. Все навколо стає білим. Дерева та кущі вдягайсь у вишите діамантами вбрання. Стоять вони в забутті, зачаровані Зимою.
Ліса покрилися в біле вбрання.На вулиці температура мінус 10 морозу, скриплять шаги по дорозі, інеєм покривається все село Огульці, ліс, поля. Казкова картина! Як ніби Морозко вдарив своєю палицею, і все навколо покрилося інеєм.
Зима це моя любима пора року,в зимку припадає дуже багато свят таке як : наше саме нетерпляме новий рік,різдво христове,водохрещення.
Мороз Іванович, її вірний товариш, вправно хапає діток за щічки, носики. А Завірюха, північна подруга Зимоньки, такі жарти виробляє! Із снігу великі замети намела, що тротуаром не пройти, по шосе не проїхати! Разом із Зимою в наше село Огульці прийшли веселі зимові свята.
Я дуже полюбляю гуляти зимою,або під новий рік підти в наш загадковий ліс за ялинкою,всі дерева покриті інеєм,за ялинкою люблю ходити під вечір,коли лісник Микола відпочиває,коли повний місяць освіщає ліс,і в ньому крім пухнастих зайців та лисиць нікого немає,всю округу світе місяць,виднюються сліди зайців чи лисиць які гуляють в гарну зимову ніч.
Доторкнуся до гілки дерева як за пазуху насипеться мені блискучого білого снігу.
Споминаю своє дитинство,раніше дитинство проходило не так, як на явний час,на явний час багато хто проводе його в дома в своїх домівках за компьютером,раніше років 10 тому коли не було таких технологій,юність проходила по іншому,я зі своїми друзями в вихідні дні від школи,ходили в ліс кататися на санях,це буле неймовірно чудово,натирали сані воском щоб вони бистріше їхали грали в ігру кто бистріше спуститься с пагорба в лісі на самий низ.
Екстрімально ми зїджали на саніх с пагурба пригали на санях с трапліна.
Дивовижно зимою кататися на лижах по лісі,це настоящий екстрім.
Честно кажучи дуже часто ламаються лижі для катання в лісі.
Я вам розповім як ми ліпили сніговика в зимку.
Ліпили величезну снігову бабу і одягали її, баба снігова складалася із трьох великих комків зліплених снігом,ставили три комка один на один,один самий більший другий середній, а третій самий малий це голова снігової баби,кріпили дві вуглини це чорні очі сніговика,ніс кріпили морквой, а ротик малювали буряком,робили їй пувички вугіллям.
По бокам вставляли їй гілки як руки і кріпили мітлу.
Любиме заняття це гра в сніжки.
Коли температура плюсова і тає сніг ми ліпемо бабу снігову чи сніговика,і граємо в сніжки.
А самі приємні спогади це хокей на льоді,збираємо команду і граємо на льоді в хокей.
Біля моєї бабусі на не величкому ставці с моїм другом Дмитром ми дуже часто грали в хокей.
Після хокею весь мокрий від снігу ідеш зі клюшкою в руках заморений як після футболу.
В зимову пору року в школі на перервах ми іграли в сніжки с однокласниками.
Ідучи додому на великих заметах сугробах яка назамітала завірюха пишимо слова,слова писали різні,пока дойдеш до дому облазиш всі сугроби.
На будинках звисають великі сусульки дітлахи знімают їх,і іграють в добрих рицарів.
В зимку завітала до нас матінка завірюха по намітала нам великих снігових заметів сугробів,по замітала всі будинки, дороги,замело село Огульці,не можливо вилізти із оселі, на вулиці матінка завірюха заіграла.
Особливо зима, мабуть, любить ялинки, бо саме їх вона прикрасила найдужче. Стоять такі собі красуні, розписані білосніжними візерунками. А берізки? Наділи на себе тендітні інієві прикраси і туляться одна до одної, наче дівчата. 
Як прийдеш до лісу, так і побачиш чарівну казку, з якої і повертатися не хочеться. 
На уроках вчителі розповідають багато про зиму та її дива.
Дивна пору року зима, малюємо сніжинки та вирізаємо та клеємо на вікна під новий рік.
У цю пору року в селі все замирає як ведмідь впадає всплячко,ніби село на яку то мить замирає,люди сидять в теплих будинках біля своєї пічки,на вулиці ні душі,в лісі в цю пору замирає до весни шелестіння листя і щебечення ранніх птахів,в лісі всі гілочки окутані пухнастим сніжком,ні бито як біла шубка. І в лісі відніються сліди зайця чи лисиці або лося,всі вони бігають по зимовому лісі залишають свої сліди,як раз і можно дізнатися,хто тут пробігав. Сонні дерева, перешіптуючись одне з одним, наділи свої пухнасті шубки зі снігу. Вони чекають, коли ж прийде весна. 
Якщо довго стояти на одному місці, мороз забирається за ворітник, починає щипати нас за ніс та вуха.
Люди поспішают всі навколо,на вулиці дуже холодно,поспішаючи оставляють свої сліди на снігу.
Всю дорогу позамітав сніг люди виходять із будинків в руках з лопатою та відкидають сніг, який подарувала нам зима. Де то далеко гаркотить трактор чистить нам дорогу від снігу,що б можно було сходити за хлібом або долізти до школи.
В нашому селі дороги чистят трактори не повсюди, на окраїнах села на шляху та гречківки де нема молоді, де осталися одні старці,бабусі та дідусі там рідко чистят сніг,але хотілося що б не тільки на центральних вулицях села чистились дороги,щоб чистились  для пристарілих людей,треба поважати постарілих дідусів та бабусь,прийде час і ми такими будемо.
Сгадую декілька років тому як ще жив в селі Огульці, як зима замітала дороги і не чистили дороги в моїх краях на гречківкі на окраїні села,кожного дня я плив по снігу як човен по воді,ідучи по дорозі з роботи пізднім вечером,але зима це приємні спогади.

Летять, летять мої сніжинки, 
Льодинки,льодинки — мої морозинки, 
І весело кружляють, над моєю головою 
І стеляться до моїх ніг. 

Цей твір про зиму я буду закінчувати а про зимові свята напишу чуть пізніше.
Шкода, що зимові дні короткі, але все одно зима - моя улюблена пора року.


Автор: Олександр Цибульник . Cайт автора: www.cybulnik.com.ua



Категорія: Історія села, Огульці, рідний край,Харьківщина,слобожанщина | Переглядів: 3429 | Додав: cybulnik | Теги: огульці, зима в селі, село, зима, твір про зиму | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Рейтинг@Mail.ru