Головна » 2010 » Жовтень » 3 » Огульцівська церква Покрови Богородиці, пам'ятник зруйнованого храму
12:00
Огульцівська церква Покрови Богородиці, пам'ятник зруйнованого храму
Як відомо слободою в давнину називалося поселення, яке мало свою церкву. Отож якщо перша згадка про Огульці датується 1642 роком, то очевидно, саме тоді з'явилася і перша церква. Як зазначає академік Д. Багалій коли православне населення почало заселяти Слобідську Україну, воно принесло і свої українські особливості і церковний устрій.

Однак, прагнучи здобути повний контроль над Слобожанщиною, Росія вже з кінця 17 століття починає активно втручатися в церковні справи місцевих жителів.  Огульчани стійко оберігали рідну мову і свої предковічні святині. Принесені із Задніпрянщини. Свідченням тому може бути хоча б той факт , що аж до кінця 19 століття в місцевому храмі зберігалися церковні книги Октоїв (книга церковних співів на 8 голосів) та Тріодь постная (зібрання триспівних канонів), виданих у Львові 1686 року.

Як відомо, свята Покрова вважається захисницею українських козаків, отож , ведучи важке й небезпечне життя на окраїнах землі, огульцівскі поселенці не випадково освятили свій храм іменем Святої Богородиці.

На зміну дерев'яній церкві, яка кілька разів горіла, від нападу татар , та інших стихійних лиха, а потім знову відбудовувалася, на кошти прихожан було збудовано чудовий кам'яний храм, освячений восени 1880 року.

За своїм зовнішнім виглядом і внутрішнім об лаштунками білокам'яна Огульцівська церква була однією з найкрасивіших культових споруд , а її приходи належав до найбагатших у повіті.

Майже три віки сільська церква була оплотом моральної сили і глибокої духовності Огульців та навколишніх сіл, аж поки настали жахливі 30 роки нашого століття, коли цивілізацію вразила руйнівна блискавка більшовицького варварства.

На все життя врізалося в пам'ять Огульчанам страшна трагедія знищення церкви

Люди збіглися звідусіль і не хотіли вірити тому , що відбувалося, багато жінок голосило, як над померлим .

Спочатку скинули дзвони. Падаючи, вони оббивали карнизи і стіни – гул стояв як від землетрусу. Далі ще страшніше блюзнірство винесли ікони і всі погибли, найбільше дісталося іконі Богоматері, якій поклонялося не одне покоління Огульчан.

Очевидцям руйнації здавалося, ніби сама церква опирається вбивцям.

Цегла з неї , яку безбожники сподівалися використати на господарські потреби , розсипалися на порох.

А малий дзвін, падаючи, розбився на дрібні шматки, і Огулчани, витираючи сльози, потай ховали собі на згадку його уламки.

Коли заарештували останнього священик Івана Семеновича Гаєвського, то приїжджі чекісти вимагали від людей принизити і навіть побити підлого попа .

Але людський натовп натомість розступився перед священником і в шанобі схилив голови, останній раз виявляючи повагу своєму духовному наставнику.

Більше церкви в селі не відновлювалося до 2007 році.

У 2007 році Огульцівська церква начала своє існування в колишньому магазині біля сільської ради... продовження про Огулцівську церкву в 20 столітті читайте в другому номері.



Автор: Олександр Цибульник . Cайт автора: www.cybulnik.com.ua

Категорія: Історія села, Огульці, рідний край,Харьківщина,слобожанщина | Переглядів: 866 | Додав: cybulnik | Теги: церква огульцы, Огулцівська церква Покрови Богороди, православие, храм огульцы | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Рейтинг@Mail.ru