Головна » 2013 » Грудень » 6 » Огульці моє ріднесеньке село
23:05
Огульці моє ріднесеньке село

Є на землі місце, де помістилось усе найдорожче, найкраще для мене. Місце, де кожна стежка, кожне дерево нагадують пору безтурботного дитинства... Це — моє село Огульці.
Моє село невелике, але дуже мальовниче.Я народився в невеличкому селі, але дуже розкинутому, мальовничого краю хліборобів, фермерів та взагалі надзвичайно добрих, працьовитих людей. Зветься воно Огульці – а назва пішла цього села від Катерини другої яка проїзжала і побачили що гуляють і веселяться люди і вона промовила О ГУЛЬЦІ, звідци і пішла назва Огульці, так як було засноване на початку XVIII ст. У документах за 1708 і 1718 роки згадується Угульчанская сотня.
Дорогі друзі!
Скільки часу я не писав на своєму сайті про своє ріднесеньке село Огульці.
Не давно я завітав до свого ріднесенького села.
Не писав тому що відтепер в ньому не живу,доля так розпорядилася що я в місті, але душа рветься до свого рідного де я виріс, де пройшло все моє дитинство та юність і виріс я тут.Скажу вам відверто, в село я приїджаю не часто але раз в півроку я буваю,як приїзжаю із міста в своє село і душа радіє і сам собі промовляю(Боже! Яка краса навколо!).Односельчани які живуть в цьому селі вони не бачуть той краси,тому що вони привикли до цієї атмосфери, а людина яка не часто там буває і яка їде за сто двісті кілометрів що побачити своє село своїх рідних.Я дуже люблю своє село, тут чисте повітря вода з колодязя яку пьєш та пьєш а напитися не можеш,птиці щебучуть восени,а в зимку дрова тріщять в піччі.Так як я людина релігіозна мені дуже подобаєтся моя невеличка церква в моєму селі,там дуже багато ікон,і дуже гарно, священник Ніколай веде службу,скажу відверто я побував в багатьох містах України,обїздив по роботі всю свою матінку Україну,по бував в багатьох церквах,і все таки хотя в нашу церкву ходе не дуже багато людей,у нас дуже велика благодать в церкві,і служба ведеться як положено помазання елеєм приняття причащення,люди добрі ходіть в церкву,прийде час коли людей будуть гнати в храм,але благодаті там уже не буде,ходіть поки читається символ віри, любіть бога,в наш час дуже мало ходе в храм,і всі ми кажем що немає часу, ми лінемося не хочемо,але в церкву ми ходимо не для кого то,а для себе,для спасіння душі своєї,і наша ціль на землі стяжіння святого духа ,всі ми хочемо бути богатими і шо було більше грошей,гроші та багаство це все суєта із суєт.Ми пока молоді нас тяне в місто вперед за технологіями,де більш можливостів та роботи, а на старість нас буде тянути в село там де ми виросли і де душа найде собі спокій.
Опис мальовничостей нашого села я б хотів почати з череди повноводних, зариблених ставків,у моєму селі їх більше шести ,городище бесплатний ставок з маленькими карасиками,це мабуть єдиний безкоштовний ставок,інші всі платні такі як радіоновський,калініна,калюжа,низянський які гребля за греблею з двох боків оточують наше прекрасне село. Там кожного дня, о кожній порі можна зустріти рибаків, як місцевих, так і приїзжих. А на трьох найбільших – від ранньої весни і до пізньої осені можна милуватися красою прилетілих лебедів.
А також є колгосп,не той шо був раніше ім.Калініна,другі власники,нові трактори та комбайни,сіються поля,і убираються жниви.
Ферми розібрані і пустують скотини в колхозі немає,одним словом це не вигідно.
Багато ярків які ростянуті за округи села, якими в літку усипано земляникою та лікарськими травами.
Люди села, більша частина працює в Харкові,третина працює в колхозі кому за сорок.
Наступним є величезний шмат незайманого степу, горби, схили та яри. Навесні він весь усипаний різномаїттям квітів, а влітку звідти чути духмяні пахощі конюшини та інших степових трав. З-за степу, де-не-де, виринають рівні зелені поля. Саме там вирощуються фермерами злакові, бобові та інші сільськогосподарскі культури, які поставляються в усі куточки нашої неньки. А який там баштан! А яка левада!  Просто мрія!
На захід від села розташований невеликий байрачний фруктовий сад. Він не молодий, має штучне походження. Його посадили десь 50 років тому. Саме сюди бігає дітвора за свіжими яблуками, грушами та сливами, різних сортів  яких тут представлено в великій кількості.
Ще біля саду можна зустріти багато зайців, їжаків, кротів, в степу також напоротися на гадюку або вужа, але останнім часом – це рідкість.
В селі багато мисливців. Кожного сезону можна почути, як хтось із них вполював лисицю чи зайця близь села.
Наше село цивілізоване та облагороджене. Є багато вулиць, деякі освітлені, майже на всіх асфальт. Наявна загальноосвітня школа уже багато років радо вітає дітей школа. А в церкві Покрови Богородиці проходять богослужіння. Не забули односельчани і про тих, хто боровся і віддав життя за наше сьогодення — січових стрільців та воїнів . їм на вулиці Кут насипано могилу. До неї ніколи не заростає стежка. Тут завжди чисто і людно. Сюди у день роковин йдуть жителі, приходять учні-першокласники, випускники, молоді пари..., будинок культури, 3 магазини, олійня, ферма. Доїхати з райцентру можна на автобусі, що ходить 2 рази в тиждень, а до Харківа ходить автбус 4 рази на день.
І я завжди відчуваю якесь нестримне, ні з чим незрівнянне почуття радості та задоволення. Якийсь гарячий клубок підкочується до горла... і хочеться говорити і мовчати, плакати і сміятися. Саме так буває після довгої розлуки.
Минають роки, змінюються часи, погляди, смаки, люди. Народ-творець дбає, працює, зводить новобудови — і в результаті — гарний 
Наш народ вміє і любить працювати, тому сподіваюсь, що через кілька років село моє стане ще кращим і ми ще довго чутимемо в ньому рокіт тракторів у час весняних та осінніх робіт, насолоджуватимусь запахом стиглого жита і пшениці у гарячу пору жнив.
Часто люди, які живуть в місті, не помічають усієї цієї краси. А час минає. Туму дуже важливо навчитися розуміти красу оточуючого світу і якомога частіше відпочивати на природі. Не потрібно нікуди поспішати, а слід просто жити.
Я дуже люблю своє село і горджусь ним. А якщо Богом суджено мені його залишити, то "пташкою" завжди летітиму до свого "гнізда", до рідних Жабинець.

Автор: Олександр Цибульник . Cайт автора: www.cybulnik.com.ua
Категорія: Історія села, Огульці, рідний край,Харьківщина,слобожанщина | Переглядів: 2129 | Додав: cybulnik | Теги: історія, опис про село, огульці | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Рейтинг@Mail.ru